Додано (03 Кві 2010, 19:32)
---------------------------------------------
Доброго дня !
Вітання із Тернопілля! В нас все добре. Є вже зацікавлених 10 чоловік. Так що нашого полку прибуває. Є ще 5 прихильників, які цікавляться. Я постараюся до 19 щоб заказали книги. Зараз вже не так тремтять коліна. Правда голос ще хриплий. Хочуть двох на консультацію. Як там Ви, вже скучила. До зустрічі !!!! Удачі!!!

Додано (09 Кві 2010, 06:34)
---------------------------------------------
Сьогодні 9 квітня, багато що змінилося в моєму краї, нові керівники в області, а вчора показали на площі людям міліцію, смішно..... В мене звявився цікавий слухач, вірніше він був завжди, але вчора їхали разом з ним в центр міста, викладає в політехнічному, сам із Житомирщини, сивочолий чоловік, але однодумець....Так що в моєму місті вже багато хочуть читати книжки Ваші... Так цікаво приєднуються потихенько,,, Дуже багато хочуть без грошей, я тоді кажу знайдіть на першу книжку. Якось не можу сказати ціну, всі знайомі.... Як там Ви? За мої маєтки починають кликати і пропонують щось інше взамін....Я хочу своє! Всім вітання із Тернопілля !

Додано (08 Чер 2010, 12:04)
---------------------------------------------
Добргого дня !
Вчора і позавчора була у Вижницькому районі в родичів, там також є гора Довбуша це біля Вижниці. Багато людей цікавляться школою, навіть методики родичі сприйняли і просили зробити, ятуди поїду в серпні на тиждень, або і два, то вже можна буде попрацювати, дуже відкриті люди, але багато молодих хлопців ходять з школою трьохсвятих, вони із США ведуть коріння, майже у всіх щось в житті сталося, або розчарування в любові, або в родичах і їх просто ловлять і допомогають. Церква сьомого дня дуже поширена, також пропонують біблії читати і вчити. Дуже гарна була погода. Як там Ви поживаєте, що нового?? Всім вітання від мене, люблю, ціную що Ви у мене всі є і чекаю зустрічі.. Чи отримали світлину хлопця на почту , ми вислали в суботу. Люблю всіх!!!!

Додано (02 Лип 2010, 19:56)
---------------------------------------------

Монастирок

Село Монастирок Борщівського району, Тернопільської області(колишня назва – Міжгір`я) навіть не на кожній карті можна знайти. Але завітати туди варто, не пожалкуєте.

Якщо їхати по трасі М19, то між селищем Чортків і Заліщиками, є село Товсте. Там буде вказівник на Борщів. Повертаємо й через приблизно 20 км погана дорога буде перетинатись ще гіршою дорогою. Так от, потрібно повернути на право й ще 15 кілометрів трястися по неймовірних вибоїнах. Проїджаєте Більче-Золоте. Не сердітся, якщо вас інколи будуть обганяти місцеві бабці-велосипедистки. Краще їхати за ними, бо кінцевий пункт цього “автобазу” - село Монастирок. Воно притулилось до річки Сирет, зачепившись за красивий каньон.

Хто заблудиться, підказую точні географічні координати села Монастирок – 25гр51`30`` на схід від Грінвіча; 48гр43`50`` на північ від екватора.
Село Монастирок цікаве тим, що в ньому зберігся давньослов`янський печерний храм. Заснований він, за припущенням істориків у Х столітті, при зародженні християнства на Русі.

Це скоріше навіть не храм, а печера. Відразу можна помітити, що крім витвору природи - порожнини в скалі, , ще й людські руки доклали зусиль по влаштуванню цього святого місця. Величезний камінь, що нависає над входом в печеру підтримують декілька колон, що складені з плоских кам`яних брил.

В печері зберігся древній алтар, що й зараз використовується за своїм прямим призначенням. Він прикрашений іконами та лампадками. Поруч з цим старовинним печерним храмом був пізніше заснований Василіанський монастир. Заснування його датують ХVІ століттям. Монастир складається з Вознесенської церкви ХVІІ – ХVІІІ ст.., монастирських келій, монастирського цвинтаря та власне печери з алтарем.

Недалеко від входу в печеру лежить здоровенний камінь, з вирізаним на ньому хрестом. Місцеві жителі називають його каменем Довбуша.

Взагалі чомусь дуже мало інформації в Інтернеті про це місце. Та мабуть не тільки в Інтернеті. Нам, як туристам, були дуже здивовані. Хоча, судячи з того, що під монастирем , прямо на лузі, влаштований “туалет - типу сортир” (правда з відірваними дверима), народ туди приїджає.

Всі фотки, крім першої (її робив сам), я поцупив на сайті http://www.mycastles.narod.ru

Додано (02 Лип 2010, 20:03)
---------------------------------------------
Монастирок

Скельний монастир в Монастирку (що за тавтологія!)

Скельний монастир в Монастирку (що за тавтологія!)

Карта

Село в Борщівському районі, до якого і траси нормальної немає, зате там є те, що заставить швидше битися серце будь-якого пошановувача старовини. Про Стоунхендж чули всі, багато хто знає про мегаліти Бретані (частина Франції) чи Корсіки, а ось про те, що подібного роду місця є й на Україні, відомо мало кому. А шкода.
Довгий час село називалося не Монастирок, а Міжгір'я (воно і справді лежить між високих берегів Серету недалеко від Касперівського водосховища - там Серет впадає у Дністер). (До речі, згадалося, що подібну назву - Міжгір'я - мав за радянських часів і Унів - село на Львівщині, також відоме своїм оборонним монастирем). Навколо - високі кручі, вкриті дрімучими лісами. Місце, далеке від шляхів та марноти міст. Тому довгий ще десь в ІХ ст. нашої ери тут з'являється скельний монастир в печерах. Цю досить поширену версію розвіяли попелом археологічнідослідження місця. На жаль, виявити культурний прошарок, більш ранній за XVII століття, не вдалося. Тому ранньохристиянське та язичницьке походження місця зараз під питанням. І під "ногами" жертовника знайдені монети XVII століття. Така романтична версія виявилася фальшивою...

Назва печери - Язиченська - говорить скоріше про те, що місце це могло бути ще дохристиянським поганським капищем.

Легенд та переказів про це місце ходить сила-силенна, розповім деякі з них. Всіх, у кого сильна алергія на християнські казки, прошу відійти від сторінки подалі - або натягнути захисну маску зі скептицизму. Та легенди - сіль історії, без них оповідки були б занадно пісними та позбавленими смаку.

Kamien ofiarny w Monastyrku

Отже, начебто в ІХ столітті місцеві печери облюбували собі християнські ченці. Влаштували келії, а біля однієї стіни обрали місце для вівтаря. Начебто сам рельєф каменю там нагадував святий лик. Пізніше (наскільки пізніше - легенда не розказує, але, скоріше за все, пройшло не одно століття) місцеві богомази намазали бога поверх іконоподібного рельєфу. А навколо Ісуса - щоб було, гм, гарненько - намалювали рушники-вишиванки. Та фарба - зникла. І постійно зникала, хоч скільки раз її поновлювали. Скеля вбирала лшнє в себе. Скеля поважала мінімалізм. Скелі подобалося первісне зображення, і втручання в нього когось зі сторони скеля не вітала. Жовта аж гаряча тернопільська газета "Місто", проте, стверджує, що побачити вишиванки можна - начебто вони проявляються на плівці, якщо сфотографувати стіну.
Експеримент було поставлено тричі. Спочатку, у 2001-2002 роках (ну, якщо зовсім точно - у червні 2002, бо 3.06.2001 я забула дома фотоапарат) мною. Потім - НЕСАМОВИТИМ та Ігорем Хомою в моїй компанії. Рушників НЕ ВИДНО. Спробуйте ви, результати висилати письмово мені - або в газету "Місто".
Володимир Андріїшин в тій ж газеті пише наступне: "Археологічні дослідження свідчать. що язичнецькі жерці відправляли тут свої таїнства ще за десяток століть до нашої ери. Вхід до печерного храму ніби охороняє жертовний камінь шість метрів завдовжки. Тепер його часто називають каменем Довбуша. Місцеві люди розповідають, що славнозвісний народний месник колись підняв його однією рукою з дна каньону річки Серет і поклав тут. Що ж, історичні свідчення, що Довбуш справді був у цих краях, таки є. Однак розповіді про надприродне переміщення жертовника - не більше, ніж міф".

12 річниця незалежності України. Сонце. Монастрирок. Блека та Ігор Хома над Серетом. Клас!

12 річниця незалежності України. Сонце. Монастрирок. Блека та Ігор Хома над Серетом. Клас!

Поговоримо докладніше про жертовник. Поруч з невеличкими лабіринтами монастиря - величезний камінь-дольмен, невідомо як поставлений на невеликі камінці, які слугують йому своєрідними "ніжками". На камені вирублений хрест, з яким пов’язана ще одна легенда-бувалиця. Перед великими релігійними празниками сюди заливають воду. Через три дні вона і дно видовби набувають кольору крові. До речі, цьому я вірю: дно видовби і дійсно має червонувате забарвлення.
На жертовнику зберігся рівчачок-кровосток, свідоцтво того, що не одна тварина (а чи тільки тварина?) закінчила тут своє життя. В. Андпіїшин у своїй статті стверджує: "... факт, що за своєю структурою він (камінь) принципово відрізняється від місцевих порід, справді заганяє у безвихідь сучасних науковців. Фігурує навіть інформація, що камінь ідентичний породам святої гори Синай, і це дає грунт для найсміливіших гіпотез про його походження". Кінець цитати. Хм.
Недалеко звідси - споруди монастиря XVI ст. (церква та цікаві в архітектурному відношенні споруди келій). Переходимо, отже, з часів язичнецьких у християнські. Спочатку ченці оселились в печерах-келіях, а потім нестримне бажання людства жити в комфорті сягнуло й цієї місцини. Бо навіть опалювання печер не давало почуття затишного житла.

Будується невелика дерев’яна церква. Все, що про неї відомо - лише дата її смерті: вона згоріла у 1530 році. Чи то татари її підпалили, чи ще щось трапилось, тепер не знає ніхто - бідкається газета "Місто". Від храму того залишився великий мармуровий куб, доставлений, ймовірно, з Італії, який стояв у захристі для здійснення церковних таїнств, та ікона богоматері. Куб і образ досі перебувають, як пише В. Андріїшин, біля Монастирка у відбудованій церкві, і оточує їх начебто якась особлива аура. Деякі особливо ревно-віруючі люди начебто навіть відчувають теплові промені, які струменять від цих предметів, якщо піднести до них руки.
Власне, на честь цієї вцілілої ікони і назвали відбудовану у 1560 році церкву - Успенською. А десь років триста тому, переповідають, пише далі В. Андріїшин, поруч, у печерному храмі невідомо звідки з’явився дерев’яний хрест. Монахи і священики вирішили перенести його у сусіднє село, однак через кілька днів хрест знову ж таки невідомо чиїми зусиллями пропав звідти і з’явився в Монастирку. Зрозуміло, що не побачити в цьому знамення не міг тавіть останній невіглас 16 сторіччя. Його й побачили. Знамення стало хресним батьком печерного храму - відтепер він отримав ім’я на честь воздвиження хреста.
Начебто рештки того, першого, дотепер зберігаються у церкві як дорога реліквія. Щороку на празник здіснюється наступний обряд, не позбавлений локального колориту: священики виносять його над головою з церкви, а потім люди передають його, прикрашеного зеленими гілочками, із рук в руки над головами. Кожен віруючий бере з собою одну гілочку, щоб потім "підкурювати домашніх, хату, худобу, аби не було ніякої біди та слабостей".
Про хрест та його подвиги на ниві охорони здоров’я відомо в околиці, на свята сюди приїжджають начебто звідусіль. Можливо. Хоча дорога для прощ сюди... ееее... добре. замінимо матюки евфемізмом: не найкраща. Проте маю враження, що в натовпі перед початком служби ще й не такі легенди про місцеві цікавинки почуєш.

Навколо печер - дерев'яні хрести. Це кальварія, хресна дорога, але незвична. В тверду землю вкопано 12 хрестів. Та знаменують вони не етапи сходження Христа на Голгофу, а одну з сільських родин. Начебто, у невеликому Монастирку їх якраз 12 (Не вірю! - верещить у мені привид Станіславського, але чи треба вірити усім легендам?). Раз на рік в це далеке село з’їжджаються родичі - вихідці з монастирка, які тепер живуть по всій Україні та за її межами. Кількість жителів села в ці дні збільшується в кілька разів. Кожна родина прикрашає зеленню свій хрест. Потім натовп з запаленими свічками простує кальварією. Як пише журналіст, "Очевидно, це їм дуже потрібно". Ні додати, ні відняти.
Молодий (1981 року народження!) настоятель храму в Монастирку отець Феодосій чимось схожий на толкієніста, славиться своїми даними екзорциста. Якщо комусь здається, що йому наврочили, підсипали погану землю тощо - зверніться до цього серйозного юнака, він допоможе. І тут в мене зовсім мало іронії - плацебо часто потрібніше за справжні ліки. А вже який хто спосіб для зцілення своєї душі обирає - його приватна справа.
Зараз в печері відновлено ікону на стіні (в 2000 р. її ще не було, в 2001 - вже є, поруч - скринька з піском для свічок). Перед входом до печер поставили благенький паркан-огорожу, та бажаючий може зайти без проблем.
Мегаліт пізніше в народі почали називати Каменем Довбуша (так в цих місцях називають будь-який великий камінь. Ще один знаходиться біля с. Збручанське цього-ж таки Борщівського району. Про те, скільки тих каменів Довбуша в Карпатах, мовчу).
Чесно кажучи, не враховуючи інформації про монастир в каталозі "Пам"ятки містобудівництва та архітектури УРСР", єдине, що я знайшла присвячене цьому місцю були наступні слова в статті про печери Борщівського району: "печера Язиченська і камінь Довбуша (біля с. Міжгір‘я, 42 м., названа так за виявленим в ній давньослов‘янським печерним храмом “Язичеська святиня” ІХ ст. з плоским жертовним каменем діаметром 4 м. і товщиною 65 см".
Власне для мене ж Монастирок, де була тричі - сонце, спека, стиглі дикі черешні на початку червня, що кривавлять солодким соком все, що їх торкнеться, стовп пилюки позаду, за колесами, та тиша. Я радила б сюди їхати усім - і не радила б у той же час. Приклад Червонограду перед очима: з найкращого куточка світу туристські натовпи зробили захаращений сміттям свинарник. Сподіваюсь, отець Феодосій та стан наших доріг позбавлять Монастирок такої ж долі.

Додано (02 Лип 2010, 20:17)
---------------------------------------------
Монастирок — село Борщівського району Тернопільської області. (до 1992 року Міжгір'я). Розташоване на річці Серет, на заході району. У радянські часи було перейменоване на Міжгір'я.

Поблизу Монастирка виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, раннього залізного віку, черняхівської та давньоруської куль­тур.

Перша писемна згадка — 1600, коли маґнати Потоцькі заснували монастир; збереглися руїни (нині триває відбудова).
Відомо своїм печерним монастирем, заснованим ще в IX ст. ченцями-відлюдниками на місті ще давнішнього язичеського жертовного храму (тому й печеру звали Язичеською).
ПАМ'ЯТКИ:
СКЕЛЬНИЙ ХРАМ розташован на висоті 80 м над рівнем р. Серет в природному гроті. Вважають, що храм діяв до кінця XVII ст., та в наслідок пожежі припинив існування. Землетрус у XVIII ст. частково зруйнував храм.
Перед храмом на трьох кам'яних опорах лежить вапнякова плита, на якої вирізьблено хрест та чашоподібні заглиблення у формі сузір'я Великої Ведмедиці, з’єднані водостоками.
ЦЕРКВА КОЛИШНЬОГО ВАСИЛІАНСЬКОГО СВЯТО-ВОЗДВИЖЕНСЬКОГО МОНАСТИРЯ, 1560 р. у другій половині XVII ст. монастир був зруйнований козаками, а 1735 р. — відновлений Яном Потоцьким
Попередній перегляд
Пошук
Події
Всі події
Проживання та харчування
Готель Цитадель Інн
Готель Цитадель Інн
Готель Цитадель Інн розташований неподалік від центру міста та є унікальною фортифікаційною спорудою XIX століття, що збереглася до нашого часу практично без змін.
Ресторан Берекавиця
Берекавиця
Відпочинковий комплекс біля озера розташований в мальовничій околиці поруч зі Львовом в с.Зашків. Стиль будівель нагадує гуцульські гражди. На територіїї комплексу є будиночки з просторим банкетними залами, будівля з відпочинковими кімнатами, сауна, дитячий майданчик, та безліч альтанок. Тут можна скоштувати традиційні та рідкісні страви української кухні.
Боржава
Санаторій Боржава
Спеціалізація: Захворювання опорно-рухового апарату, серця і судин, органів травлення

Додано (02 Лип 2010, 20:31)
---------------------------------------------
тоїть на кручі над річкою Серет у маленькому селі Монастирок Борщівського району давня церква. Її викарбували у скелі в невідомі часи невідомі люди. У легендах йдеться, що то були монахи понад тисячу років тому. Вони мали у кручах ще й монастир: жили тут, молилися Богу, лікували людей...

Що там можна побачити

Тепер монахи у скельній обителі не живуть. Храм та місце монастиря огортає тиша. Навіть річка внизу якась спокійна і рівна, чого не скажеш про Серет, наприклад, у Тернополі чи Чорткові.

Давній храм розташований на висоті 80 м над рівнем течії річки. Вхід до нього підпирає масивна обвітрена кам'яна колона. Поблизу знак - церква-печера - пам'ятка архітектури. Її охороняє закон. Бережуть її і місцеві люди. У храмі прибрано. Обстановка скромна і проста - хоча така найбільше і пасує для Божого місця. Молитись у цьому місці аж душа проситься, адже тут ти перебуваєш наодинці з Творцем. Особливо тихо у Монастирку у будні.

Реліквія храму - Нерукотворний Спас. Цей образ розташований у вівтарній частині просто на скелі. Його, як стверджують народні перекази, ніхто не витесував. Навпаки, давні ченці тільки підвели фарбою уже наявні контури обличчя Ісуса. Так воно і було віками. Так, зрештою, і залишилось. Це місце ніби пильнує таємничий жертовний камінь неподалік входу в храм. Велику плиту назвали так недаремно: у ній наші предки витесали заглиблення у вигляді хреста і навіть рівчак, яким, припускають, мала стікати кров жертв. Дно заглиблення і досі має червонявий колір. Такої ж барви набуває і вода, якщо її налити всередину. Дехто з туристів переконаний, що камінь використовували як жертовник ще язичники, але таку версію піддають сумніву археологи. Вони знайшли у стовпах, що підпирають жертовний камінь, соліди - монети XVII століття. Тобто плиту встановили приблизно у той час і не раніше. І все-таки її загадка залишається невирішеною. Так, наприклад, для чого християнам робити рівчак у камені. Ще більше таємничими є заглиблення на поверхні плити, взаємне розташування яких нагадує поєднання семи основних зірок сузір'я Великої Ведмедиці. Наші предки це сузір'я називали Ковшем, а дехто припускає, що і Ладою - ім'ям язичницької Богині слов'ян.

Історії цього місця

Безпосередніх підтверджень того, що храм і монастир у Монастирку існували з ІХ століття, немає. Документи згадують їх тільки з XVI віку. Тоді поблизу скельного комплексу заснували дерев'яну церкву, але вона згоріла у 1530 році. У пожежі вціліла ікона Богородиці, яку перенесли до нової, збудованої у 1560 році церкви Успіння Богородиці. Є відомості, що Хрестовоздвиженський монастир отців-василіан у Монастирку в 1600 році заснував Стефан Потоцький. Через півстоліття його зруйнували козаки, а наприкінці XVII віку обитель внаслідок пожежі перестала існувати. У наступному столітті сталося ще одне лихо - комплекс монастиря поруйнував землетрус. Тоді завалилася значна частина печери. У 1725 році храм та обитель відновив Ян Потоцький.

Як встановили археологи у 1993-1995 роках, печерна церква була обшита зсередини деревом і, можливо, її навіть опалювали. Тепер долівка - кам'яна.

Приблизно 300 років тому у Монастирку сталося ще одне диво: коли ченці вирішили перенести дерев'яний хрест звідси до сусіднього села, той невідомим чином через декілька днів знову з'явився на старому місці. Подію потрактували як Божий знак і хрест більше нікуди не переміщували.

Ще один примітний хрест, але вже кам'яний, стоїть неподалік Воздвиженського храму, над печерним. Кажуть, якщо дівчина чи жінка помолиться біля нього, протягом року обов'язково вийде заміж. Та й взагалі, хрести у селі дуже поважають. На Зелені свята у Монастирку прикрашають 12 хрестів хресної дороги поблизу печерної та Воздвиженської церков зіллям, тобто замаюють їх. Потім тут служать літургію, а після - люди збирають зелень із хрестів, мовляв, вона є цілющою та охороняє від усіляких бід.

До речі, образ Нерукотворного Спаса за радянських часів намагалися замалювати вапном, але риси Спасителя все одно виступали з-під побілки. Незважаючи на атеїстичну пропаганду, люди не переставали поважати скельну церковцю. Щойно гоніння на релігію припинилися, жителі відновили її.

Як туди дістатися

Безпосередніх рейсів із Тернополя до Монастирка немає. Туди варто добиратися через Борщів. До цього міста курсують автобуси з міжміського автовокзалу обласного центру: перший відправляється о 5.50, останній - о 19.20. Квиток коштує 23-27 грн. Далі потрібно добиратися місцевими автобусними рейсами. Також до Борщева курсує потяг "Тернопіль-Іване Пусте". Він відправляється з Тернополя о 9.00, квиток до Борщева коштує 7 грн.

Ще один варіант дістатися до Монастирка - доїхати одним з автобусів "Тернопіль-Більче Золоте" до кінцевої зупинки і далі - пішки понад Серетом. Квиток до Більча коштує 27-28 грн, автобуси з Тернополя відправляються о 7.35 і 13.50. Обравши останній варіант, ви змушені будете трохи пройтися, але водночас намилуєтесь неповторними краєвидами річкової долини.

Кому варто їхати

Відвідати Монастирок варто всім. Це, звісно, не Зарваниця чи Почаїв, але місце, яке безперечно єднає з Богом. Також тут можна порибалити (коли нерест закінчиться - прим. авт.), а влітку ще й скупатися. Поблизу є багато місць, де можна розташувати наметове містечко, а от найближчі готелі розташовані у Борщеві.

„Духовна людина, єдина Родина, - могутня Країна, щасливий Народ!” .

Ви любите слухати музику? А класичну, коли грає цілий симфонічний оркестр, у великій концертній залі? Коли диригент помахом своєї чарівної палички створює гармонію звуку, яка резонує із струнами вашої Душі і ви відчуваєте сильні почуття, ніби переживаєте ціле життя, просто слухаючи досконалу музику, сидячи у зручному кріслі й перебуваючи в абсолютній безпеці. Чому це вас так вражає? Бо ви самим Творцем створені як гармонійна істота, в якій поєднана триєдина ваша суть: фізична, емоційна й духовна досконалість. От чому, коли ви поряд із собою бачите або чуєте щось гармонійне і досконале, ви не можете на це не реагувати, якщо, звичайно, ви маєте певний рівень еволюційного розвитку й виправдовуєте своєю поведінкою самоназву нашого виду – „людина розумна”. А ви пробували прислухатися до окремих партій окремих інструментів, коли звучить оркестр? Якщо ви маєте музичний слух, або хоча б ведмідь наступив вам тільки на одне вухо, то, в принципі, це зробити неважко. Коли ви таким чином почнете розкладати єдину мелодію на партії окремих інструментів, то ви не без здивування помітите, що кожен інструмент ніби відтворює геть іншу мелодію. Але існує якийсь вектор, якесь загальне спрямування і його чітко відслідковує тільки диригент і в результаті цих спільних зусиль музикантів і маестро ви чуєте красиву гармонійну мелодію, а не окремі розрізнені звуки.
Це вам нічого не нагадує? Не виникають якісь більш узагальнені асоціації й образи? Так, вірно, це абсолютно точна копія життя якоїсь нації чи народу. Дійсно, якщо не спрямовувати зусилля народу, то результат таких зусиль може виявитися протилежний бажаному; якщо не давати можливості кожному індивідууму, з яких складається ця спільнота, самовиразитися через самопрояв, дотримуючись, звичайно, спільного вектору і загальних правил гри, то „оркестр не зазвучить” і навряд чи хто буде дослухатися до непевного голосу такого народу. Скоріш за все це непевне белькотіння приведе таку спільноту у залежність від більш вправних у „грі” народів, або відкине невдах на помийницю історичного процесу, де вони, люто заздрячи сусідам, знову століттями будуть проклинати свою нещасливу долю. Так от, щоб цього з нами, українцями, не трапилося ми, група Просвітлених Української Духовної Академії Просвітлення, що проводила свою експедицію в гірському Криму в червні 2010 року через колективну свідомість вийшли на рівень Свідомості Христа і отримали з цього потоку надсвідомості формулу Національної Ідеї України: „Духовна людина, єдина Родина, - могутня Країна, щасливий Народ!” .
Не поспішайте відразу відкидати, чи сперечатися з нами, бо не заради цього ми дерлися під дощем на скелі Ільяс-Каї, щоб просто викликати ще один непотрібний диспут серед небайдужих. Ні, нам це зовсім не цікаво, бо, по-перше, у цієї формули немає єдиного автора – вона отримана через колективне включення, а, по-друге, щоб сперечатися з Просвітленими, спочатку самому потрібно набути такого досвіду й пройти певний шлях по дорозі духовного розвитку, а інакше будь-які ваші судження вони будуть мати зовнішній характер й не відображають ваш власний духовний досвід, який є підґрунтям свідомої поведінки людини. Ні, не подумайте, що ми боїмося відкритих полемік, або нам не вистачить аргументів, щоб відстояти свою позицію. Просто, на наше глибоке переконання, у нас не лишається часу на безплідні полеміки й українці, як нація, а Україна, як незалежна країна сьогодні дуже легко можуть бути стертими з політичної мапи світу, бо будь-яку ідею можна легко „заговорити” й проґавити той критичний момент, коли потрібно було від слів перейти до діла.
Ми зі свого боку робимо все, на що сьогодні здатні, щоб в нашій країні, на нашій Землі запанувала єдність, щоб зусилля такого унікального народу, якими є українці (а українцями ми називаємо всіх, хто прожив в Україні більше року) не пішли в пісок, а працювали на спільний егрегор, підсилюючи, таким чином, кожного з нас. І це не пусті слова, бо за більше тридцяти експедицій протягом більше двох років нашою Академією створена унікальна мережа Місць Сили України, якої не має жодна країна світу, сформований Кристал України, який дозволяє зберігати всі зусилля народу, а не розпорошувати їх у небуття, а також виконано багато іншої унікальної роботи, яка сприяє безпеці країни і всієї планети Земля.
Дійсно, основа будь-якого суспільства – людина, а оскільки всі проблеми сучасності мають духовний характер, то і метою сучасної людини повинен бути духовний розвиток. Якщо суспільство буде в масі своїй складатися із людей духовних, воно зможе впоратися із вимогами часу, включаючи неймовірно складні процеси, що викликані Квантовим Переходом. Кому ще, як не українцям, прямим нащадкам Богів, ставати духовними людьми? Отож!
Всі, хто хоч трохи знайомий з українською культурою і традиціями, знає яке важливе місце в Україні займає родина – це святая-святих, яка оберігалася ще з волховських часів, коли чистоті Роду надавали особливе значення. Частина тих традицій, за якими були справжні знання наших Пращурів, збереглася і донині і, слава Рідним Богам, ці традиції потроху відроджуються в середовищі рідновірських громад. Ще раз нагадую, єдина Родина – це і зв’язок з нашими віковічними глибокими традиціями, це й особливе ставлення до батьків, це й „виховання” дітей, коли їх приховують від впливу темряви, а не просто „воспитывают”, тобто, буквально – годують. Думаю, ці незаперечні істини не потребують особливої доказової бази, бо оті нарвані космополіти нічого путнього у світі не створили, а тільки національно свідомий народ здатен створити таку унікальну культуру як українська, з такою безліччю народних пісень, з такою глибинною містикою вишиванок і писанок, з таким всеосяжним розумінням Буття. Всі ці надбання ми зможемо отримати тільки в єдиній Родині.
Країна, як засіб самоорганізації суспільства, на сьогоднішній день найбільш прийнятна форма спільного проживання народу. Українці в цьому плані не виняток, тільки замість того, щоб копіювати чужі форми варто було б переглянути свою, не таку вже й далеку історію і взяти звідти найкращі форми самоорганізації нашого народу, які відповідають саме нашим патернумовам, а не чиємусь „торгашеському” досвіду – це, безумовно, Гетьманат. Наш народ знаходиться на такому рівні еволюційного розвитку, що Гетьманат, який передбачає індивідуальну, в тому числі й майнову відповідальність, забезпечить умови виживання нашого народу в цей неймовірно складний період історії людства. Сьогодні, коли існує реальна загроза, що цілі народи в одну мить через глобальні катаклізми можуть втратити території, де вони нині проживають разом із своїми життєвими ресурсами, Україна зобов’язана стати могутньою, інакше з нами зроблять те, що відбулося із колишньою Югославією, а у нас з вами, шановні українці, немає іншого життєвого простору, тільки цей – Україна (за всіма прогнозами найбезпечніше місце на Землі під час Переходу). Тому ми не маємо права тримати у такому принизливому стані нашу армію, чисельність якої втричі менша за чисельність різноманітних поліцейських структур. Ми що збираємося воювати із власним народом? Країна повинна слугувати людям і забезпечувати їх різноманітні інтереси, в тому числі й інтереси виживання...
Всі ці складові й стануть запорукою того, що наш народ нарешті стане щасливим. А що таке щастя, ви запитаєте? Та це все таж внутрішня гармонія Душі і Духа, якщо розглядати окремого суверена, якому все в цій країні належить і від імені якого й здійснюється влада. Тоді не буде такого жахливого соціального розшарування в країні, яка за своїм економічним потенціалом є третьою в Європі, і в якій 95% населення відверто злидарюють, а так звані олігархи, які по суті своїй є відвертою компрадорською буржуазією, що шляхом брехливої „прихватизації” привласнила ресурси всієї країни, навіть етнічно до українців не належать. То в чиїй країні ми живемо? Яке місце в ній належить суверенному народу України? Чи можемо ми бути щасливими в такій країні? Друзі мої, за нас ніхто щасливими нас не зробить – це наша справа, кожного з нас, і пора це нарешті усвідомити, тому ми говоримо, що Українська Національна Ідея звучить так: „Духовна людина, єдина Родина, - могутня Країна, щасливий Народ!” . І нехай почує нас весь Світ! Хай буде так! АУМ!
Хорс

Віктор Федорович. Це додаткова інформація для розуміння ще одного аспекту зробленої в Карпатах роботи.Золотий диск виконував не тільки роль резонатора каналу для майя. точніше його резонуюча дія була більш многоранною.наша команда молодці. і зроблене вражає своїм масштабом.ще раз дякую всім.

http://unewworld.com/featured/arxangel-metatron-dvenadcatye-vrata-zolotogo-solnechnogo-diska.html

В пределах Озера Tитикака находится один из великих «Золотых Солнечных Дисков»*. Он является всемогущим и по очереди активирует все остальные. Эти диски программируются & активизируются в 12-нитевые витые спирали. Они излучают божественную энергию нулевого поля, безусловной любви, световой код, который может существовать только в 5-м измерении и выше.

Золотой Солнечный Диск появился во времена Лемурии. Он имел инопланетную конструкцию Сириуса Б — Арктура и был для планеты Земля тем же, чем Кристаллические Черепа были для человечества: полной библиотекой Совершенного Проекта. Это был код ДНК для планеты, и существовало 12 составных частот, которые в 2012 году снова сформируют одну.

Они когда-то были представлены в великолепном Храме в МУ. Они были объектами великолепия и совершенства; прекрасными, но не являющимися объектами искусства или культа, а скорее объектами сложного научного «компьютерного» инструмента. Они сверкали золотым спиралевидным прозрачным сиянием, поддерживая, соединяя и регулируя размерную синергию естественных теллурических сил Земли с человечеством и небесными царствами.

Продолжающееся перепрограммирование Солнечного Диска служит помощью способности Земли восстанавливать и преобразовывать себя, становясь в аспекте паттерном ДНК или проектом Новой Земли, поскольку она расширяет свою размерную область в кристальный аспект. Диски излучают энергетические спирали. Они в действительности больше спирали, чем диски, но они подобны диску, если их рассматривать.

Додано (25 Бер 2011, 18:23)
---------------------------------------------
norbus,Вы прекрасны как благоухающая роза,хотя Вас не знаю.
Любви.................

Додано (25 Бер 2011, 18:25)
---------------------------------------------
Рада, Твоей любви хватит на вселенную.
Любви.

Додано (25 Бер 2011, 18:39)
---------------------------------------------
Моя Мисия - нести Знание о Единстве и быть среди Людей ради обретения Его каждым..)
а Школа...подобное притягивает подобное благодарю и ценю ваши Стремления...)

Додано (26 Бер 2011, 02:01)
---------------------------------------------
Признание
Люблю тебя, Душа моя, люблю всё то , что от тебя
что есть в тебе, Любовь одна
Божественна и так сильна
в ней наша суть, суть бытия.
Весь Мир, планета, космос весь
Любовь в пространстве, везде и здесь
Любовь в серцах наши всегда
и видит Бог
во мне ОНА.
Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ!!!!!

На початку 2010 року нам через різні канали нашої Школи весь час надходила інформація, що з червня місяця настає час Розділення, який буде стосуватися всього людства і до цього часу всім необхідно певним чином підготуватися. А ще нам підказали наші небесні Куратори, що це розділення передбачає жорстке і однозначне розділення людства на дві нерівні половини, у яких передбачається дві протилежні перспективи і що краще все ж таки потрапити до Богореальності через кармічне зцілення і духовний розвиток.
На той час ми знали, що вже третій рік людство розділене на чотири, так би мовити, категорії, а тут така різка зміна сценарію підготовки людства за якихось два роки до початку остаточної фази Квантового Переходу – не зрозуміло! Ми провели відповідну підготовку для своїх учнів і їх родин і зайнялися тими важливими справами, які нам довелося вирішувати того року. Поступово картинка прояснилася остаточно і сьогодні ми готові поділитися з усіма своїми висновками про особливості процесу розділення, який уже йде повним ходом і стосується усіх нас, людей, без винятку, не залежно від того, що ми про все це думаємо, якої позиції дотримуємося, чи, взагалі, байдужі до навіть розмов на цю тему – Космосу це не цікаво, бо його закони невідворотні та діють на все людство одночасно й саме зараз настає повнота часу, щоб ми, земляни, познайомилися з дією цих законів. Про що йде, власне кажучи, мова, що за нові лякачки ми придумали? Аби ж то...
На Землі розпочалося Друге Пришестя Христа і відбувається воно зовсім не так, як на це сподівалися всі віруючі християни, думаючи, що Бог знову пошле свого Сина, щоб Він судив всіх мертвих і живих. Ні, любі друзі, цього разу все буде дещо інакше: Христос прийде на Землю у Вогняному Обліку, тобто, у вигляді енергії. - Ну то й що, - скажете ви? Нам байдуже: хай хоч взагалі не приходить! Жили ж якось дві тисячі років без нього і нічого... Так то воно так, але фокус полягає в тому, що Прихід цього разу проявляється в тім, що відбувається духовний вплив Вищих Сфер на Землю і він продовжує наростати щодня. Так що цього разу запроторити невинного Посланця на Голгофу не вдасться та й більшості з нас не до цього буде, бо вистачить особистих проблем: Вища енергія стає проявленою в нашому реальному житті, вона вступає у взаємодію із нашою аурою і через інтерференцію хвиль або піднімає нас до вершин Духу, або опускає нас на самісіньке дно темряви, коли наші власні вібрації знаходяться у протифазі із вібраціями Космосу. Тобто, наша суть стає проявленою і сховатися від цього просто нікуди! Оце і є очищення Світлом: якщо за всі свої інкарнацій ви накопичили тільки темряву, то вона у вас настільки підсилиться через вогняну дію Космічних Сил на планету, що ви дуже швидко опинитеся на полюсі темряви, якщо не зможете виростити у собі Світло.
Тепер багатьом став зрозумілим глибинний сенс вислову Христа: „Вогонь прийшов Я низвести на Землю, і як бажав би, щоб він вже запалав!” Мова йде про ті нові промені енергій, які сьогодні полилися на Землю для очищення всього сущого на ній. А чи є якийсь інший вихід, менш, так би мовити, радикальний? Ні, бо в атмосфері Землі накопичена така кількість негативної антропоморфної енергії, що вона реально загрожує вибухом ядра планети і загибеллю всього сущого на ній. Думаю ще один Пояс Астероїдів навряд чи прикрасить нашу Сонячну Систему – вистачить і того, що лишився після загибелі Малдеку. Так що таке своєрідне Друге Пришестя і є спасінням для всієї нашої планети і всього світлого, що на ній існує. Оскільки рослинний і тваринний світ не виробляють негативну енергію, то їм нічого не загрожує: хто і що готове до подальшої еволюції просто отримають додатковий поштовх цього постійного процесу, а хто ні – змінять свою форму існування, а от людству доведеться складати справжній Космічний іспит, для підготовки до якого у нас було, щонайменше, дві тисячі років й про це нас попереджав ще Іван Богослов у своєму „Апокаліпсисі”.
Що насправді і як буде з нами відбуватися найближчим часом? Вогняні потужні енергії Космосу наситять нашу ауру, збільшать напругу нашого біополя, таким чином, силовий заряд нашої аури збільшиться до критичної межі і, в залежності від нашої моральної суті, ми всі станемо проявленими: добрі – стануть ще добрішими, а злі, егоїстичні – ще гіршими. Звичайно ж все буде залежати від доброї волі кожного, але Природу не обдуриш. Це і буде отой Страшний суд, коли кожен буде судити себе сам й наша приналежність до сил Світла чи темряви визначиться остаточно. Та ж переважна більшість людства, яка відноситься до просто сірої маси, яка й сама не знає якого вона ґатунку, дуже за короткий термін під дією отого Космічного вогню буде змушена вибрати світлоносний чи темний тип свідомості й таким чином їх доля буде вирішена однозначно, в залежності від того вибору. Поляризація свідомості буде стосуватися кожного без винятку! Тому, шановні, не перейматися ви тим, що вас грабують чиновники всіх рангів – їх доля визначена й незавидна, бо жодна паразитична форма життя на Землі не залишиться і це відбудеться не колись там, у якомусь туманному майбутньому, а буквальну в найближчі місяці. Краще ви в цей час, замість того, щоб бігати на всілякі мітинги протесту, підсилюючи енергію хаосу, займіться собою: очистіться від кармічної залежності, пройдіть мантру Всепрощення, відпустіть всі образи і гнів, очистіть своє емоційне тіло від негативних і хворобливих переживань і досвіду, навчіться керувати своїми думками, щоб не створювати собі нових проблем. Таким чином ви почнете приваблювати у своє поле Світло і встигнете здійснити Перехід разом із свідомою частиною суспільства. Я вам щиро цього зичу! Головне, - щоб ви мали внутрішню відповідність зовнішнім вібраціям! Це правда, що одна й таж енергія одним людям подарує вічність у їх повне розпорядження, виростивши їм крила Духу, а інших, хто виявився несприйнятливим, відправить у небуття. Вибір, як завжди, тільки за нами...
От і настав той, овіяний мітами й легендами, час, який у всіх пророцтвах називається Судний день. Саме в ці дні, коли ви читаєте ці рядки, Меч Істини безжально розділяє людей на Воїнів Світла і служителів темряви, як це було сказано в Євангелії від Матфея 25:32: „І зберуться перед Ним всі народи; і відділить одного від іншого, як пастух відділяє овець від козлів...” Тому, доки ще є час, самі для себе з’ясуйте до якої з цих двох категорій ви належите – це ваш вибір...
Сьогодні дехто із випускників нашої школи чомусь увірували, що вони вже досягли вершини своєї духовної досконалості і їм ніякий Страшний суд не загрожує. Чи правда це? Боюсь, що зарано дехто розслабився: ви дійсно пройшли тривалий духовний вишкіл, але це не звільняє вас від обов’язку слідкувати за чистотою своїх думок, бо ваші думки є суть енергія і якість тої енергії, що накопичується у вашій аурі, залежить від якості ваших думок. Якщо ж ви досягли якогось рівня розвитку свідомості, то чому ви так часто гніваєтеся, чому більша частина ваших думок має доволі примітивний рівень, чому ви так часто судите інших? Цим ви забруднюєте свою ауру і починаєте приваблювати у своє поле все більше негативу і в кінцевому рахунку можете легко опинитися на полюсі зла, тому, шановні мої ветерани, мало назвати себе Вселенською Любов’ю, потрібно ще нею бути, причому - завжди!
Заради чого затівається ця каша із Судним днем чи Страшним судом над людством? Виявляється , щоб нарешті поєднати всі Світлі Сили в одне Ціле та остаточно знищити Зло на Землі. Тому Меч Істини, яким Вищі Сили так рішуче розділили людство, перестав бути символом, а став реальністю наших днів і він розділить людство на Світло й темряву, він змусить реагувати наші фізичні тіла на Вогняні енергії та запустить цикл природних потрясінь і катаклізмів на Землі, щоб остаточно відбулася зміна епохи Калі Юги на Сатья Югу. Нам всім доведеться пройти через Вогняне Хрещення, коли наш організм дасть відповідну реакцію на Вогняні енергії: якщо рівень нашої світлоносності достатній – ми зміцнимо своє фізичне здоров’я, якщо ні – загинемо. Все буде залежати від потенціалу Світла, який ми накопичили в нашій аурі. Ці вогняні хвороби скоро проявлять себе повною мірою і матимуть характер масових епідемій. Саме тоді зрозуміємо знайомий, здавалося б, вислів, що перед Богом всі рівні...
Не дивуйтеся, що сьогодні проявляється як все хороше, так і все погане в людях: ми вже знаходимося в середині процесу, який має назву Страшний суд, Вогняні енергії вже досягли Землі і Вогняне Хрещення відбувається повним ходом, це не казочки й чиїсь фантазії, а реальність наших днів: це вже з нами всіма відбувається щомиті, ви що, не помічали? І стосується це кожної родини, тому допоможіть одне одному пробудитися, доки ще є час щось змінити у вашому житті, розмовляйте зі своїми дітьми, з батьками, підкажіть їм шлях до порятунку, поясніть їм, що насправді з ними відбувається. Нехай вони не почують вас з першого разу, але ж це ваші близькі – не будьте байдужими, проявіть наполегливість, щоб і вони прокинулися від віковічного сну свідомості. Зробіть хоч що-небудь, щоб допомогти собі, рідним та іншим людям! Не втратьте останній шанс! Вогонь, який вже буяє у вашому тілі, стане для вас або Вогнем Творення, або Вогнем спалюючим темне вмістилище – все у ваших руках...